Чому збайдужіли..?

Хоч вкрай рідко та все ж примушую себе посидіти трошки на самоті у роздумах, щоби відволіктись від щоденних турбот і клопотів. І щораз частіше помічаю, що в моїй душі починає звивати собі гніздечко... байдужість. Однак, швидше за все, що цю бактерію я підхопив у середовищі своїх близьких чи знайомих.
А тому, шановні "свободівці" й читачі, хотів би із Вашою допомогою знайти відповідь на кільканадцять запитань. Очевидно, що вони риторичні. Гадаю ці проблеми не дають спокою не тільки мені одному. Так, я трошки ідеаліст. Та виглядає, що настала година "Ч", аби нарешті переоцінити події навколо нас.





Отож: "Чому ми збайдужіли і не хочемо до кінця усвідомити, що нас дурять (а по-сучасному - розводять) всі, кому тільки вистачає сміливості й кмітливості?
Чому збайдужіли і не хочемо відмовитись від надмірного привязання до телевізора /маю на увазі серіали й різноманітні розважальні шоу/, адже розуміємо, що йде "промивання мізків" та маніпуляція. Згадаймо тільки кому належить контроль над екраном?
Чому збайдужіли і не хочемо відверто захистити проукраїнські газети, журнали, радіо?
Чому збайдужіли й спокійно споглядаємо за руйнуванням архітектурної спадщини, у Львові зокрема?
Чому збайдужіли'сьмо на епідемію алкоголізму, наркотиків та грального бізнесу; хіба допустимо, аби у християнській державі бізнес робився на сльозах і крові?
Чому збайдужіли та згодились із нищенням наукового потенціалу української нації?
Чому збайдужіли і не вимагаємо впрровадження у життя наукових винаходів наших вчених?
Чому збайдужіли до здобутків наших попередніх поколінь в царині культури й мистецтва, а щедро фінансуємо "заробітчан" від шоу-бізнесу?
Чому збайдужіли та не хочемо зібрати кількасот однодумців, аби гуртом попросити у місцевих скоробагатьків підтримки для музеїв?
Чому не відповімо росіянам взаємністю, тобто "на території Російської Федерації, в місцях компактного проживання етнічних українців" не ратуємо за українську мову, пресу, книгу, театр, церкву? Напевно, винною є та ж байдужість?!
Чому збайдужіли і не реагуємо на відсутність української /по-духу/ кінопродукції?
Чому збайдужіли й потураємо хабарництву в усіх його проявах?
Чому збайдужіли та не б'ємо на сполох через шкідливі викиди Львівського жиркомбінату, "Ензим"у, "Жидачівського целюлозно-паперового комбінату", Добротвірської ТЕС, "Кроно-Львів"? А скільки таких шкідників по всій Україні?
Чому збайдужіли та не заохочуємо молодь до участі в екологічних толоках? Хто замість нас наведе порядок на вулицях наших сіл та міст?
Чому ж то ми збайдужіли і не спробуємо гуртом звернутись до нашої "еліти" щодо телерадіоканалу "Культура"? Може хоч на 19-му році Незалежності врешті зафункціонує?!
В Україні сотні благодійних фондів та організацій, але хто коли чув про їх активну діяльність, звіти про рух фінансів у них або ж інформацію про коефіціент корисної дії?
Чому в держбюджеті знаходять гроші на шикарні авто для службовців-дармоїдів, але годі віднайти якусь копійчину для популяризації нашого славного минулого? Можливо, через нашу байдужість?!
Чому збайдужіли і спокійно споглядаємо за варварським господарюванням чорних археологів у історично-важливих місцях нашої давнини?
Зрештою, ми ж усі - люди, маємо сім'ї та дітей/онуків. Чому збайдужіли навіть до їхнього майбутнього та не замислюємось, що залишимо після себе??!

                                                                       12 -13 лютого 2009 р. Б.

P.S.  Так, цього листа написав я до редакції націоналістичної газети "ВО "Свобода"" ще 3,5 роки тому, але відповіді - жодної!