"Білолиця, дженджуриста, сорочок наділа триста"

Відгадали, що то за особа? Еге ж, це вона, звичайнісінька капуста. Давно всім відома і всіма шанована королева овочів, без якої і город не город, і наша українська кухня бідна і сиротлива.


Іще стародавній світ оцінив усі чесноти цієї культури, а видатні державні діячі навіть присвячували їй сторінки своїх творів. Піфагор зокрема вважав, що капуста додає людині бадьорості, заспокоює її. Катон прославив кулінарні якості капусти, а Юлій Цезар присвятив цьому овочеві цілий трактат.
Після колонізації греками та римлянами Чорноморського узбережжя (VII - V ст. до н.е.) з капустою познайомились і жителі Криму, Північного Кавказу, Київської Русі. Особливо поширилася вона на Русі у ХІІ ст., а у XVI-XVІІ стт. нею тут уже широко торгували.
Для нас звичніша капуста білокачанна, а є ж іще цвітна, брюссельська, савойська, червонокачанна, кольрабі, броколі та листкова.

Найдавніші голубці

Один із персонажів комедії Арістофана, написаної 425 року до нашої ери, вигукує: "Принесіть капустяне листязі свининою!" От і порахуйте, скільки років голубцям.

Вітамінна довідка

Якось лікар, слухаючи бідкання однієї мами. що мовляв, її дитині бракує вітамінів, порадив: "Нехай з'їдає щодня жменю квашеної капусти та яблуко - і не варто викладати останні гроші за заморські вітаміни". Він мав рацію.

Адже білокачанна капуста - багатюще джерело вітамінів. Аскорбінової кислоти у ній більше, ніж у мандаринах та лимонах, цибулі. За вмістом глюкози вона не поступається найпоширенішим овочевим культурам, а також яблукам, апельсинам. Фруктози має у 16 разів більше, ніж картопля, у 1,6 раза, ніж морква, і за цим показником дорівнює бурякам та навіть лимонам.

Капуста містить багато вітамінів: А, В1, В2, В6, С, РР, И, фолієву та пантотенову кислоти, каротин, мінеральні солі (калію, кальцію, фосфору, заліза, марганцю), різні ферменти, фітонциди.
Для нас капуста цінна щей тим, що, як і лимони, має здатність зберігати вітаміни впродовж 7-8 місяців.

Ліками від усіх хвороб 

була свого часу капуста для древніх римлян. На їхню думку, той, хто постійно вживає цей овоч, буде сильним, міцним, стійким проти різних хвороб. Із цим важко не погодитися, адже й справді капуста захищає наш організм від багатьох недуг, бо має цілющі властивості. Систематичне її споживаннясприяє поліпшенню обміну речовин, правильному травленню, позитивно впливає на нервову систему людини.

При порушенні роботи кишечника (особливо при запорах) лікарі радять їсти салати зі свіжої капусти.
Корисний у цьому разі і сік квашеної капусти, до якого додають 2 столові ложки олії. А ще його вживають при геморої. Сік квашеної какпусти, особливо навесні, є джерелом вітаміну С. Для загального зміцнення організму і дорослим, і дітям корисно пити навесні також сік із свіжої капусти. 
Свіжий сік використовують при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, гастритах зі зниженою кислотністю, захворюваннях печінки. 
Вживання капусти запобігає розвитку атеросклерозу, відкладенню холестерину. Фолієва кислота, що міститься в ній, сприяє кровотворенню. Клітковина і пектин прискорюють травлення, виводять з організму шкідливі солі важких металів.
Незначна кількість вуглеводів дає підстави рекомендувати капусту діабетикам, її вводять як дієтичний продукт до раціону хворих на серце. Тартронова кислота, яка міститься в капусті, нормалізує жировий обмін в організмі, тому рослина корисна при ожирінні.
Народна медицина використовує капусту від багатьох хвороб. Ще у старовинному руському лікарському пораднику сказано, що капуста "отверзає утробу, розбиває мокроту, спонукає сечу і вітри". Кашель, ангіну лікували свіжим капустяним соком.
Наші предки не відали про різні болетамувальні, антисептичні хімічні препарати. Коли боліла голова, прикладали до лоба капустяне листя.
При опіках, запаленнях шкіри, набряках, гнійних виразках теж рятувались, прикладаючи листя до хворого місця.
Народні цілителі Зубицькі наводять ще й такий факт: якщо жінка народжувала мертву дитину, то під час наступної вагітності (з того часу, як почула плід у собі) майбутній мамі давали розпарене насіння капусти (по половині чайної ложки двічі на день). За народними спостереженнями, це допомагало народити здорову дитину.

 Не виливайте розсіл   

Для приготування салатів із квашеної капусти її віджимають, обливають гарячою водою і, як стече, кладуть у салатницю, додавши віджатий сік.

Чи знаєте ви, що розсіл квашеної капусти містить 50% аскорбінової кислоти? Тому перед варінням її не промивають, а лише трохи віджимають. Якщо ж дуже кисла, то промивають у холодній, а не у теплій воді, бо інакше з неї вимивається багато поживних і смакових речовин. Майте на увазі, що при промиванні квашеної капусти перед використанням втрачається близько половини вітаміну С.

Навесні капустяний розсіл використовують для заправки різних овочевих салатів замість оцту - таким чином страву збагачують вітамінами.

"Паризька" маска

Нехай це вас не дивує, адже капуста не тільки годує і не тільки лікує. Цінуйте її і як косметичний засіб.

Хочете освіжити, омолодити шкіру?

Покладіть на попередньо очищене обличчя шар квашеної капусти і полежте 10-15 хв. у темному приміщенні, розслабившись. Маску змийте холодною водою. Називається вона "празькою" і годиться для будь-якого типу шкіри.

А ось ця маска допоможе жінкам, котрі мають жирну шкіру. У міксері розмеліть 100 г посіченого листя капусти, додайте столову ложку вершків та стільки ж толокна. Маску накладіть на обличчя і шию й змийте теплою водою через 30 хв.

Для нормальної шкіри корисною буде така маска: качан із сирої капустини потріть на дрібній тертушці, до столової ложки цієї маси додайте чайну ложку сметани. Через 20 хв. змийте прохолодною кип'яченою водою.

Жінкам із сухою шкірою обличчя радимо вмиватися відваром із листя капусти: 1 листочок подрібніть і залийте 0,5 л окропу. Настоюйте 30 хв., процідіть і теплим відваром умивайте обличчя та шию.

Капуста зробить гарним і ваше волосся. Якщо воно тонке і січеться, змащуйте шкіру голови її соком, змішаним із соком шпинату в рівних частинах. Такі процедури зміцнюють волосся, надають йому приємного блиску.

  


В "Порадниці" це було написано 14 грудня 2000 року.