Якось по "брехунцю" правду глаголив п.Яворівський: ділився враженнями, що бачив минулоріч рейтинги довіри українців. На останній позиції були повії, а передостанню сходинку народ зарезервував для... політиків. Для пана-депутата було образливо, що не навпаки. Адже, за його словами, повії продають тільки тіло, а політики - навіть і душею торгують...
Почувши це, спершу важко було прийти до тями. Бо, якщо б цей приклад наводив представник роздрібненого націоналістичного руху, то важко було б не погодитись. Та коли це здивування звучить з уст високоосвіченого письменника - страшно, боляче, соромно, дивно...Не мені звичайно судити п.Яворівського, але як то можна не бачити кого обслуговуєш й на чий млин воду ллєш? Скільки можна перефарбовуватись: з червоного у синьо-жовтий, опісля - на помаранчевий, а потім - у білий... Аж глядь - не вистачило фарби, бо душа - все ж червона. Ах, ось воно що: то п.Володимир для нас поміж рядками-словами свою сутність розкриває. Очевидно, "Недремне Око" знає якусь незвідану таємницю і в той спосіб маніпулює паном-письменником задля своєї користі. Бо як не крути, та п.Яворівський має неабиякий авторитет в "електорату". Собаки ж най собі скавулять, а караван впевненою ходою йде до цілі.
Тому важко не погодитись із риторикою "Свободи" про те, що суттєвої різниці між різнокольоровими політиками немає! А радше є одна спільна риса, а може навіть і мета: "Поділяй і владярюй". Найкраще ж цю методу застосовують в церковній площині, розуміючи й усвідомлюючи, що наш народ із сивої давнини стремів до побожності.
Тому в часи т.зв. перебудови активно займались роздрібненням православ'я, а трохи згодом -толеранцією численних протестантських течій. В результаті маємо т. зв. релігійний вінігрет, часом, навіть, і у сім'ях. І це все називається "демократією"!? Історія сучасності перегукується з історією "Титаніка": мало кому відомо, що на днищі цього кораблика Людина викарбувала тезу про те, що це творіння не зможе зруйнувати навіть... Господь Бог!?
Українська реальність також чимось нагадує "Титанік". Бо все, що робиться й вершиться у владних коридорах - все це виключно задля власної вигоди і слави-гонору.
І хоч хвастаються наші владці знаннями історії, однак знають, чи то пак хочуть знати, тільки те, що їм вигідно. Бо наша українська історія надзвичайно багата на приклади відданості й цілопальної жертви за справи Бога, Церкви і народу. Про це, однак. воліють мовчати і при чому майже всі! Та варто нам. простим смертним, нагадати п.Яворівському й іже з ним, що виправлення цієї плачевної ситуації якраз входить у їхні обов'язки. І, на моє глибоке переконання. знайшли б ся спонсори й меценати для популяризації книг, мистецьких надбань, тетральних вистав і т.д. А якщо б наша молодь зростала в такому культурному "інкубаторі", то боялася б переступати через моральні постулати й не було б таких ренегатів і яничарів, як сьогодні! Та щоб знайшлись оті семеренки, мазепи. острозькі - вони повинні бачити й розуміти. що їхня лепта не буде прихватизована /як це часто у нашій державі трапляється/, і лиш тоді, очевидно, можна б говорити про викорінення таких ганебних явищ, які гей-би болять червоного письменника. Адже, як любив колись повторювати п.Червоненко: з труни рук опустити не можливо. Та говорилось це для нас - смертних, а вони - особливі: не досить, що недоторкані та ще й замахнулись на... безсмертність.
А "свободівці" що думають з приводу сказаного?
2-5 лютого 2009 р.Б.
P.S. Шукаючи матеріали для чергової публікації натрапив на посилання до книги "Відповідь "землякам"", де нашому "патріоту" виділили кілька сторіночок для його пасквіля "Яничари" /1984 р./, де він обливає помиями борців із числа ОУН-УПА. Є там дуже загадкові слова, які зацитую трохи згодом.
7 вересня 2012 р.
Почувши це, спершу важко було прийти до тями. Бо, якщо б цей приклад наводив представник роздрібненого націоналістичного руху, то важко було б не погодитись. Та коли це здивування звучить з уст високоосвіченого письменника - страшно, боляче, соромно, дивно...Не мені звичайно судити п.Яворівського, але як то можна не бачити кого обслуговуєш й на чий млин воду ллєш? Скільки можна перефарбовуватись: з червоного у синьо-жовтий, опісля - на помаранчевий, а потім - у білий... Аж глядь - не вистачило фарби, бо душа - все ж червона. Ах, ось воно що: то п.Володимир для нас поміж рядками-словами свою сутність розкриває. Очевидно, "Недремне Око" знає якусь незвідану таємницю і в той спосіб маніпулює паном-письменником задля своєї користі. Бо як не крути, та п.Яворівський має неабиякий авторитет в "електорату". Собаки ж най собі скавулять, а караван впевненою ходою йде до цілі.
Тому важко не погодитись із риторикою "Свободи" про те, що суттєвої різниці між різнокольоровими політиками немає! А радше є одна спільна риса, а може навіть і мета: "Поділяй і владярюй". Найкраще ж цю методу застосовують в церковній площині, розуміючи й усвідомлюючи, що наш народ із сивої давнини стремів до побожності.
Тому в часи т.зв. перебудови активно займались роздрібненням православ'я, а трохи згодом -толеранцією численних протестантських течій. В результаті маємо т. зв. релігійний вінігрет, часом, навіть, і у сім'ях. І це все називається "демократією"!? Історія сучасності перегукується з історією "Титаніка": мало кому відомо, що на днищі цього кораблика Людина викарбувала тезу про те, що це творіння не зможе зруйнувати навіть... Господь Бог!?
Українська реальність також чимось нагадує "Титанік". Бо все, що робиться й вершиться у владних коридорах - все це виключно задля власної вигоди і слави-гонору.
І хоч хвастаються наші владці знаннями історії, однак знають, чи то пак хочуть знати, тільки те, що їм вигідно. Бо наша українська історія надзвичайно багата на приклади відданості й цілопальної жертви за справи Бога, Церкви і народу. Про це, однак. воліють мовчати і при чому майже всі! Та варто нам. простим смертним, нагадати п.Яворівському й іже з ним, що виправлення цієї плачевної ситуації якраз входить у їхні обов'язки. І, на моє глибоке переконання. знайшли б ся спонсори й меценати для популяризації книг, мистецьких надбань, тетральних вистав і т.д. А якщо б наша молодь зростала в такому культурному "інкубаторі", то боялася б переступати через моральні постулати й не було б таких ренегатів і яничарів, як сьогодні! Та щоб знайшлись оті семеренки, мазепи. острозькі - вони повинні бачити й розуміти. що їхня лепта не буде прихватизована /як це часто у нашій державі трапляється/, і лиш тоді, очевидно, можна б говорити про викорінення таких ганебних явищ, які гей-би болять червоного письменника. Адже, як любив колись повторювати п.Червоненко: з труни рук опустити не можливо. Та говорилось це для нас - смертних, а вони - особливі: не досить, що недоторкані та ще й замахнулись на... безсмертність.
А "свободівці" що думають з приводу сказаного?
2-5 лютого 2009 р.Б.
P.S. Шукаючи матеріали для чергової публікації натрапив на посилання до книги "Відповідь "землякам"", де нашому "патріоту" виділили кілька сторіночок для його пасквіля "Яничари" /1984 р./, де він обливає помиями борців із числа ОУН-УПА. Є там дуже загадкові слова, які зацитую трохи згодом.
7 вересня 2012 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар