вівторок, 12 червня 2012 р.

У Шацьку не панікують, але вельми занепокоєні.

  

Уявити, що ось так просто зникне величезне озеро Світязь, у Шацькому регіоні вірити не хочуть. Кілька десятків місцевих озер — це фактично єдине, що нині годує місцеве населення. Адже піщаний ґрунт не надто родючий, а врожаї грибів і ягід бувають не кожного року... Проте підстави для тривоги таки є, у чому нещодавно і переконала поїздка голови Шацької райдержадміністрації Леоніда Кислюка та директора Шацького національного парку Володимира Найди. Вони побачили, що Хотиславський кар’єр має стати справді дуже великим підприємством з видобутку будівельних матеріалів. Але українська сторона і досі не має головного — це проекту будівництва, тому офіційно неясно, наскільки ж Хотиславський кар’єр загрожуватиме Світязю.
І не лише озеру.


Доктор геолого-мінералогічних наук, професор кафедри фізичної географії Волинського національного університету імені Лесі Українки Федір Зузук повідомляє, що кар’єр при його розгортанні перетне кілька водоносних горизонтів четвертинних і верхньоглиняних порід, які виступають основним джерелом постачання регіону питною водою. А один із цих горизонтів є дуже важливим для Шацьких озер, бо створює у них внутрішній тиск, завдяки чому і в спеку, і в дощі ці озера не змінюють свого рівня. Плановий водовідвід при осушенні кар'єру по проекту в перший рік розробки повинен був становити 10 тисяч кубічних метрів високоякісної води в добу з наступним нарощуванням потужностей у чотири й п'ять разів. Такий розмах відводу води може "опустелити" на території Волинської області більше 40 тисяч сільськогосподарських і лісових угідь, у тому числі 12 тисяч гектарів меліоративних земель. У зону негативного впливу кар'єру попадає 11 сіл, у колодязях яких теж зникне вода. 
Олег Кіндер, голова постійної комісії з питань екології та раціонального використання природних ресурсів Волинської обласної ради, начальник Державної екологічної інспекції у Волинській області теж вбачає загрозу для Волині й Шацьких озер від розробки Хотиславського кар’єру. Від Хотислава до українського кордону — лише три кілометри, до Турського озера, котре є серцем меліоративної системи, 15 кілометрів, а до самого Світязя — 27 кіломтерів. І білоруські, і українські вчені, зазначає він, очікують зниження рівня підземних вод від півметра до метра на українському боці. Це за 5 — 6 кілометрів від меж кар’єру. Але хто може дати гарантію, що природа не поступиться і сантиметром?!
Розробки Хотиславського кар’єру вже припиняли у 90-х роках минулого століття і саме під впливом науковців. Адже Інститут гідротехніки й меліорації Української академії аграрних наук (УААН) і Волинський облводгосп виступили в ЗМІ із пропозицією організації системи контролю за можливими змінами при будівництві й експлуатації цього об'єкту в Республіці Бєларусь. У короткий термін під керівництвом професора Віктора Алексеєвского в УААН був створений єдиний моніторинг по охороні навколишнього середовища в зоні можливого впливу Хотиславского кар'єру. Протягом п'яти років був виконаний великий обсяг робіт по організації моніторингу, пробурено 26 спостережливих шпар, але економічні й фінансові труднощі тих років у сусідній республіці не дозволили вивести підприємство на повну потужність. Справа обійшлася розкриттям двох гектарів землі, на яких частково добувався будівельний пісок. Тому Інститут гідротехніки й меліорації УААН ліквідував 16 шпар і повністю припинив стаціонарні спостереження. Нині ж, зазначає Олег Кіндер, місцева влада надсилає запити до білоруської сторони, а та пояснює, що рішення про бізнес-проект у Хотиславі приймалося на найвищому рівні... Уже Волинська облрада звертається до уряду, та і це не допомагає, лише українське і білоруське міністерства охорони природи продовжують обмінюватися листами. За даними Кіндера, розробляє родовище у Хотиславі один з особистих друзів президента Лукашенка/Через цю дружбу, буцімто, і став невиїзним в країни Євросоюзу, а рахунки цього громадянина Білорусії, у разі виявлення, мають бути заморожені. - прим. моя(за інформацією ekonomistoff.ru) У бізнес-проекті передбачено великі гроші. Пониження ж ґрунтових вод матиме наслідки не лише для одного Світязя, а й для всього волинського Полісся. Вже нині в криницях у Шацькому регіоні вода стоїть дуже близько. Усі офіційні особи і науковці Волині, які володіють інформацією про Хотиславський кар’єр, вважають, що питання має вирішуватися на міжурядовому, міждержавному рівнях.
То ж, виходячи з нинішньої ситуації, стверджують учені вищезгаданого інституту, у зоні передбачуваного впливу Хотиславского кар'єру й на території Шацкого національного парку доцільно відновити в повному обсязі систему моніторингу, що вимагає фінансування в розмірі не менш 250 - 300 тисяч гривень і вести переговори про запобігання великої екологічної катастрофи на рівні двох держав. Бо, поки Інститут гідротехніки і меліорації УААН і волинські екологічні організації ведуть марну переписку, а українська "Комсомолка" пише про "неперевірені дані щодо будь-яких робіт в Хотиславському кар'єрі", в самому Хотиславі посиленими темпами ведуться підготовчі та будівельні роботи. Їх здійснює одна із найуспішніших компаній Республіки Білорусь "Трайпл". У жовтні 2008 року тут був зданий в експлуатацію 72-квартирний житловий будинок, в поточному році планується звести ще два будинки по 100 квартир і 25 котеджів. "Трайпл"у допомагають місцеві брестські ЗМІ, що сурмлять про те, що Малорита буде обростати "Хотиславським". І дійсно, тут планується створити 600 робочих місць, у кар'єрі ревуть потужні мотори екскаваторів і бульдозерів, розчищають територію під будівництво заводу пористого бетону, силікатної цегли, вапна і дисперсного крейди. А кар'єрні автомобілі "Волат" відвозять кварцовий пісок на найближчу залізничну станцію.
Деякі сміливі білоруські журналісти стверджують, що родовище володіє не менш ніж 500 мільйонами тонн запасів високоякісної крейди, вапняку, пісків високих фракцій і є найбільшим в державі. За різними оцінками, поклади займають площу більше 2000 гектарів і впритул наближаються до українського кордону (читай: до комплексу волинських озер). Чистота крейди становить 96 відсотків, і аналогів їй в Білорусії немає. Тому навряд чи сябри відмовляться від таких благ заради порятунку української екологічної системи. Це я до того, що поки українські чиновники будуть керувати в імпотентних (пробачте за різке слово) НДІ, а волинські керівники екологічного управління й інспекції (Володимир Мирка й Олег Кіндер) будуть рвати на собі сорочки і передрікати швидку загибель волинських озер, то білоруси далеко "виїдуть". І тоді вже пізно буде сурмити про те, що "прискорена розробка Хотиславського родовища крейди білоруською компанією "Трайпл" може привести до виникнення конфлікту в міждержавних відносинах між Україною і Білорусією". Нехай читач вибачить за настільки смутну ноту, але хіба не природне питання: чим подібна катастрофа обернеться для Волині, України, Європи, якщо хочете?
Держава може втратити унікальний природний куточок дикої природи з реліктовими лісами, заповідними зонами, озерами, санаторіями, дитячими оздоровчими установами, базами відпочинку. Втратити те, що не має ціни, оскільки безцінне.
Можна побудувати шахту по видобутку вугілля, комбікормовий завод або атомну електростанцію, можна "освоювати" природу й залишитися з одними горобцями. Але не можна побудувати Світязь і відтворити навколо ту первозданну красу, яка його оточує. Є помилки, які важко виправити, а є фатальні - і їх нам ніколи не пробачать нащадки! В даний час Світязь можуть урятувати тільки зусилля тих, хто розуміє його значення для України і світу в цілому. Адже озеро Світязь - найглибше в Україні. Його максимальна глибина досягає 58 метрів. Площа - 25,2 квадратних кілометра, довжина - 9,3 кілометра, найбільша ширина - вісім кілометрів. Його вода містить багато срібла, дуже швидко загоює рани, лікує шкірні захворювання. В останні роки Світязь став місцем паломництва туристів не тільки з Україною, а й з усієї Європи. Влітку тут поправляють здоров'я не менше 150 000 чоловік. 

                                                                         Наталія МАЛІМОН, «День», Волинська область

P.S. Вельми дивує чому ж ми мовчимо, споглядаючи на таку наругу над нашою природою й майбутнім взагалі. Адже, цілком ймовірно, що Волинь може стати Українською Сахарою!


За основу взятий матеріал із газети "День". Також висловлюю подяку адміністратору сайту svityaz.org.ua за допомогу в підготовці цієї публікації! 

Немає коментарів:

Дописати коментар