Коли мене запитують чи вірю у випадковість - завжди заперечую, бо неодноразово переконувався в тому, що на все є Божа Воля. Не був винятком і вчорашній день. Повертаючись з роботи, побачив, що із поштової скриньки виглядає газета, підійшов ближче, вийняв й почав перегляд. Це було обласне рекламно-інформаційне видання, де у інформаційному блоці подавалась інформація про загрозу для Шацьких озер. А це якраз те, що допоможе у підготовці наступного допису. Адже, 22 квітня в програмі "Україна.Сьогодення" почув репортаж про величезну небезпеку для екології Волині через введення в дію білоруського крейдяного родовища "Хотиславське". Почуте вельми схвилювало мене!!! Гадав, що зможу знайти цей репортаж в архіві сайту Національного радіо, але мої сподівання були марними. Не допомогло і звернення до адміністрації сайту та ведучої Іванни Добросинець. Тому коли потрапила мені ця газетка то взявся до діла. Що з цього вийшло - оцінювати Вам, дорогі читачі!!! Скажу тільки, що, очевидно, кількома рядками про це ніяк не вдасться оповісти. По мірі того, як здобуватиму нові деталі - вноситиму доповнення до даних матеріалів. А в тому, що це має бути цікавий цикл - анітрохи не сумніваюсь!
Аркадій Музичук
Шацькі озера на Волині — справжнє диво природи. Їхня краса, ландшафтна особливість є неповторними за своїм біологічним різноманіттям, тож це місце стало одним із найбільш популярних серед туристів. Навіть уві сні не можна уявити собі, що ці озера можуть зникнути...
ПОЧАТОК ІСТОРІЇ
Перший тривожний сигнал про Хотиславське родовище із білоруської сторони ми отримали ще наприкінці 80-х років минулого століття, коли виношувалися грандіозні плани про відкриття на його базі одного з найбільших у Європі комбінату будівельних матеріалів. На Волині про це добре пам’ятають, бо багато хто з місцевих жителів сподівався на працевлаштування там. Саме тоді в білоруських, а потім і союзних ЗМІ з’явилося повідомлення про те, що радянські, зокрема, білоруські, геологорозвідники відкрили великі запаси (близько 500 мільйонів тонн) крейди, вапна, піску високих фракцій і що це родовище є найбільшим у Білоруській РСР. Тож безпосередньо біля кордону з Україною, південніше населеного пункту Хотислав Малоритського району Брестської області, в 1994 р. було запроектовано та розпочато будівництво потужного комплексу по видобутку та виробництву будівельних матеріалів, у який входить кар’єр «Хотиславський» (площа до 240 га, глибина — 35 м, загальний об’єм розробки — 93 млн. тонн піску та 117 млн. тонн крейди). Місце — біля озера Турського, яке є основним джерелом регулювання водного режиму на Турській осушувальній системі площею 10 тис. га, а також біля меж Шацького НПП, який включає понад 30 унікальних озер переважно карстового походження. Тоді білорусам вдалося провести лише окремі, в основному проектувальні роботи. Але бізнесові структури не випускали з поля зору цей економічно привабливий об’єкт і в 1994 році знайшлися комерційні будівельні компанії, які розбудили приспане родовище, хоча й не надовго. Кар’єр знову завмер.
БІЛОРУСИ ВЗЯЛИ ІНІЦІАТИВУ В СВОЇ РУКИ
У першому кварталі цього року процес пішов по колу, окресленому білоруською стороною. Ще навесні 2008 року «новим господарем перспективного добування корисних копалин і виробництва будівельних матеріалів», як писала газета «Вечерка»/"Вечірній Брест" - прим.моя/, стала група компанії «Трайпл» із Мінська, яку очолює один з найуспішніших бізнесменів Білорусі Юрій Чиж/Цей бізнесмен, як стверджує "Національне радіо", входить до близького оточення "бацьки", отож і підкидає трошки "благодійних" копійок задля процвітання режиму - прим.моя /. Судячи із стратегічного плану комплексного освоєння «Хотиславського» родовища, фірма не має наміру викидати гроші на вітер, а тим більше — зупиняти роботи.
Вони ж, по суті, усі ці роки й не припинялися: відповідні державні служби активно вели пошуки інвестора й робили це відкрито за участю Білоруської торгово-промислової палати. На жаль, цього теж не помітили уже наші відповідні державні служби, в тому числі й у посольстві України в Білорусі.
У мене в руках — копія інвестиційного каталогу Білоруської промислово-торгової палати Брестського відділення, виданого у 2007 році, де детально чорним по білому виписана вся характеристика «Хотиславського» родовища, з метою зацікавлення своїх і зарубіжних інвесторів. У ньому, крім щорічної солідної економічної вигоди в мільйони доларів США, пропонують кредиторам великі можливості для створення дохідливого туристичного бізнесу. Цікавий такий факт: до майбутніх іноземних туристів укладачі цього каталогу віднесли лише громадян країн ЄС, Білорусі та Російської федерації. Про Україну забули згадати...
В Україні спохопилися лише наприкінці 2008 року, коли у Хотиславському родовищі, по суті, вже майже закінчилися роботи першої черги його експлуатації, а по-справжньому заворушилися столичні чиновники на початку 2009 року, після звернення депутатів Волинської обласної ради до Президента України, прем’єр-міністра й голови Верховної Ради. Тож четвертий квартал минулого й перший квартал нинішнього року відповідні державні служби витратили на з’ясування причин та ознайомлення із проблемами, що можуть виникнути. Зокрема, кілька місяців велася переписка у трикутнику: між Волинською обласною радою та держадміністрацією, Мінприродою і МЗС. Хоча, на мою думку, давно є потреба в скликанні надзвичайного засідання на рівні уряду, оскільки мова йде не про локальне явище. Тим більше, що навіть міждержавні переписки, які ведуть профільні міністерства обох країн, більше схожі на розмову глухого із німим: обидві сторони посилаються на «Конвенцію про оцінку впливу на навколишнє середовище», але кожна по своєму розуміє цей документ...
А далі буде ще цікавіше...
Білоруський кар’єр поблизу може зруйнувати цілу екосистему!!!
Аркадій Музичук
| ||||||
Шацькі озера на Волині — справжнє диво природи. Їхня краса, ландшафтна особливість є неповторними за своїм біологічним різноманіттям, тож це місце стало одним із найбільш популярних серед туристів. Навіть уві сні не можна уявити собі, що ці озера можуть зникнути...
ПОЧАТОК ІСТОРІЇ
Перший тривожний сигнал про Хотиславське родовище із білоруської сторони ми отримали ще наприкінці 80-х років минулого століття, коли виношувалися грандіозні плани про відкриття на його базі одного з найбільших у Європі комбінату будівельних матеріалів. На Волині про це добре пам’ятають, бо багато хто з місцевих жителів сподівався на працевлаштування там. Саме тоді в білоруських, а потім і союзних ЗМІ з’явилося повідомлення про те, що радянські, зокрема, білоруські, геологорозвідники відкрили великі запаси (близько 500 мільйонів тонн) крейди, вапна, піску високих фракцій і що це родовище є найбільшим у Білоруській РСР. Тож безпосередньо біля кордону з Україною, південніше населеного пункту Хотислав Малоритського району Брестської області, в 1994 р. було запроектовано та розпочато будівництво потужного комплексу по видобутку та виробництву будівельних матеріалів, у який входить кар’єр «Хотиславський» (площа до 240 га, глибина — 35 м, загальний об’єм розробки — 93 млн. тонн піску та 117 млн. тонн крейди). Місце — біля озера Турського, яке є основним джерелом регулювання водного режиму на Турській осушувальній системі площею 10 тис. га, а також біля меж Шацького НПП, який включає понад 30 унікальних озер переважно карстового походження. Тоді білорусам вдалося провести лише окремі, в основному проектувальні роботи. Але бізнесові структури не випускали з поля зору цей економічно привабливий об’єкт і в 1994 році знайшлися комерційні будівельні компанії, які розбудили приспане родовище, хоча й не надовго. Кар’єр знову завмер.
БІЛОРУСИ ВЗЯЛИ ІНІЦІАТИВУ В СВОЇ РУКИ
Усе це відбувалося за 70—90 кілометрів від нашого кордону, тож відповідні служби в Україні були зобов’язані відстежувати кожний крок і хоча б інформувати владу. Зокрема, не були б зайвими нагадування білоруській стороні, в тому числі — по дипломатичних каналах, про можливі загрози, в тому числі й білоруському довкіллю. Тим більше, що 25 лютого 1991 року в рамках ООН була прийнята «Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті». Правда ратифікована Верховною Радою України вона була лише 19 березня 1999 року. Можливо, якби тодішні чиновники відповідних міністерств підходили до цієї справи по - державному, і хоча б у 1994 році, а не у 2009, надали уряду та парламенту подібну довідку із загрозливими висновками та діяли більш рішуче, то переконаний, це значно прискорило б ратифікацію Конвенції і надало б Україні ще 15 років тому повне право апелювати до білоруської сторони.
Та в Києві й на місцевому рівні не надали цьому особливого значення. Вдала не запропонували білорусам переговори з цього приводу, як і не використали іншу можливість — громадську думку. Бо не лише апеляцію до громадськості, а й участь її у цьому процесі передбачає сама Конвенція (стаття 2,3 і надає подібному механізму першочергового значення. Не зайвим було б привернути увагу й польської сторони, інтереси якої, зокрема, східної частини польського Полісся, теж не у безпеці.У першому кварталі цього року процес пішов по колу, окресленому білоруською стороною. Ще навесні 2008 року «новим господарем перспективного добування корисних копалин і виробництва будівельних матеріалів», як писала газета «Вечерка»/"Вечірній Брест" - прим.моя/, стала група компанії «Трайпл» із Мінська, яку очолює один з найуспішніших бізнесменів Білорусі Юрій Чиж/Цей бізнесмен, як стверджує "Національне радіо", входить до близького оточення "бацьки", отож і підкидає трошки "благодійних" копійок задля процвітання режиму - прим.моя /. Судячи із стратегічного плану комплексного освоєння «Хотиславського» родовища, фірма не має наміру викидати гроші на вітер, а тим більше — зупиняти роботи.
Вони ж, по суті, усі ці роки й не припинялися: відповідні державні служби активно вели пошуки інвестора й робили це відкрито за участю Білоруської торгово-промислової палати. На жаль, цього теж не помітили уже наші відповідні державні служби, в тому числі й у посольстві України в Білорусі.
У мене в руках — копія інвестиційного каталогу Білоруської промислово-торгової палати Брестського відділення, виданого у 2007 році, де детально чорним по білому виписана вся характеристика «Хотиславського» родовища, з метою зацікавлення своїх і зарубіжних інвесторів. У ньому, крім щорічної солідної економічної вигоди в мільйони доларів США, пропонують кредиторам великі можливості для створення дохідливого туристичного бізнесу. Цікавий такий факт: до майбутніх іноземних туристів укладачі цього каталогу віднесли лише громадян країн ЄС, Білорусі та Російської федерації. Про Україну забули згадати...
В Україні спохопилися лише наприкінці 2008 року, коли у Хотиславському родовищі, по суті, вже майже закінчилися роботи першої черги його експлуатації, а по-справжньому заворушилися столичні чиновники на початку 2009 року, після звернення депутатів Волинської обласної ради до Президента України, прем’єр-міністра й голови Верховної Ради. Тож четвертий квартал минулого й перший квартал нинішнього року відповідні державні служби витратили на з’ясування причин та ознайомлення із проблемами, що можуть виникнути. Зокрема, кілька місяців велася переписка у трикутнику: між Волинською обласною радою та держадміністрацією, Мінприродою і МЗС. Хоча, на мою думку, давно є потреба в скликанні надзвичайного засідання на рівні уряду, оскільки мова йде не про локальне явище. Тим більше, що навіть міждержавні переписки, які ведуть профільні міністерства обох країн, більше схожі на розмову глухого із німим: обидві сторони посилаються на «Конвенцію про оцінку впливу на навколишнє середовище», але кожна по своєму розуміє цей документ...
А далі буде ще цікавіше...
Немає коментарів:
Дописати коментар