Як практикуючий християнин-католик не схвалюю повторних шлюбів. Однак, в історії, яку пропоную прочитати є і виховні моменти.
Доля Галини була непростою. Мати померла одразу після пологів. Виховував дівчинку батько, згодом навчалася в школі-інтернаті. Пішла працювати одразу ж після школи. Познайомилась із молодим гарним хлопцем. Дружба переросла у кохання, невдовзі й одружилися.
- Я так хочу щастя! - часто повторювала Галя, приїжджаючи в село до свекрухи. Народився у молодих син, і здавалося, що радість переповнює хату. Та коли почав пити чоловік (котрий і хлопцем зазирав у чарку), здіймати на дружину руку, ображати, колишнє кохання згасло. Та Галя ще сподівалася на краще. Марно сподівалася...
Народився другий син, але так нічого й не змінилося в сім'ї. Чоловік продовжував пити. Розлучилися.
- Був час, - згадує Галя,- коли на карту було поставлено все: моє життя, мої діти, моє майбутнє... Залишилась-бо з двома малими дітьми. Старшому довелося робити операцію, а згодом і сама опинилася в хірургічному відділенні. Можливо, я б не витримала усіх випробувань, але поряд зі мною була... свекруха! Вона прийняла мене, як рідну дочку, обігріла теплом і ласкою. Хто дав би мені в той час материнську любов, якби не свекруха? На деякий час навіть забрала мене з дітьми до себе, допомагала чим могла...
Минули роки. Діти підросли, вчаться в школі. Галя працює. Та їхня зі свекрухою щира любов, взаємоповага ще більше зміцніли.
Коли Галину запитують, куди вона їде, та відповідає: "До мами у село". Онуки завжди проводять канікули у бабусі. Жодне свято в її домі не обходиться без невістки. Не може старенька нахвалитися Галею та онуками.
- Головне, - каже, - що вони ніколи злим словом не згадали мого сина, хоч той давно живе з іншою, має від неї дітей.
Галя також одружилася вдруге, а її чоловік і собі називає колишню свекруху дружини... мамою. А коли приїздять вони у гості, із сльозами радості на очах зустрічає їх свекруха і хвалиться сусідам: "Мої приїхали..." І зітхає з полегшенням.
Цього листа від Юлії Кукурудзи із с. Камінь на Івано-Франківщині"Порадниця" надрукувала 7 грудня 2000 р.
Доля Галини була непростою. Мати померла одразу після пологів. Виховував дівчинку батько, згодом навчалася в школі-інтернаті. Пішла працювати одразу ж після школи. Познайомилась із молодим гарним хлопцем. Дружба переросла у кохання, невдовзі й одружилися.
- Я так хочу щастя! - часто повторювала Галя, приїжджаючи в село до свекрухи. Народився у молодих син, і здавалося, що радість переповнює хату. Та коли почав пити чоловік (котрий і хлопцем зазирав у чарку), здіймати на дружину руку, ображати, колишнє кохання згасло. Та Галя ще сподівалася на краще. Марно сподівалася...
Народився другий син, але так нічого й не змінилося в сім'ї. Чоловік продовжував пити. Розлучилися.
- Був час, - згадує Галя,- коли на карту було поставлено все: моє життя, мої діти, моє майбутнє... Залишилась-бо з двома малими дітьми. Старшому довелося робити операцію, а згодом і сама опинилася в хірургічному відділенні. Можливо, я б не витримала усіх випробувань, але поряд зі мною була... свекруха! Вона прийняла мене, як рідну дочку, обігріла теплом і ласкою. Хто дав би мені в той час материнську любов, якби не свекруха? На деякий час навіть забрала мене з дітьми до себе, допомагала чим могла...
Минули роки. Діти підросли, вчаться в школі. Галя працює. Та їхня зі свекрухою щира любов, взаємоповага ще більше зміцніли.
Коли Галину запитують, куди вона їде, та відповідає: "До мами у село". Онуки завжди проводять канікули у бабусі. Жодне свято в її домі не обходиться без невістки. Не може старенька нахвалитися Галею та онуками.
- Головне, - каже, - що вони ніколи злим словом не згадали мого сина, хоч той давно живе з іншою, має від неї дітей.
Галя також одружилася вдруге, а її чоловік і собі називає колишню свекруху дружини... мамою. А коли приїздять вони у гості, із сльозами радості на очах зустрічає їх свекруха і хвалиться сусідам: "Мої приїхали..." І зітхає з полегшенням.
Цього листа від Юлії Кукурудзи із с. Камінь на Івано-Франківщині"Порадниця" надрукувала 7 грудня 2000 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар