четвер, 25 жовтня 2012 р.

"Мамо, я тебе бачу!"

  Таким є життя, люди щодня на світ народжуються і йдуть з нього. Кожне наступне покоління приходить на зміну попередньому, продовжуючи лад і культуру того чи іншого народу. Щоправда, у цій зміні поколінь є ланка, що випадає не з'явившись. Це - жертви абортів, хлопчики й дівчатка, які помирають ще не народившись.




Подейкують, що в Україні за рік роблять стільки абортів, що число відповідає населенню великого міста. Мільйони жінок, штучно перервавши вагітність, навіть не розуміючи, що порушили Божу Заповідь; "Не убий!". А ті, хто й знає про це, заспокоюють себе, мовляв; "Там, ще нічого немає, це ще не людина". Проте доведено, що життя починається не із дня  народження, а з моменту зачаття дитяти. І вже з шести тижнів вагітності мозок дитинки починає працювати, а із 7-ми - плід ворушить ніжкою.
Часто на цей страшний гріх ідуть жінки, які вже мають дітей і більше не хочуть народжувати, мовляв, не матимуть змоги виростити, а в майбутньому дати освіту, забезпечити житлом. Але найбільше болить, коли аборти роблять молоді незаміжні дівчата. У наш час секс є нормою життя навіть юних, тому буває так, що до одруження встигають зробити їх по декілька. А чи знають вони й усі ми, що стоїть за словами "аборт" або "штучне переривання вагітності", яку відповідь будемо нести за скоєне?
...Кажуть, діти, яких ось-ось мають абортувати, відчувають загрозу й навіть намагаються сховатися від небезпеки. Коли ж їх убивають, вони кричать безмовним криком, але ми безсердечні, не чуємо. Лікарі, які роблять цю операцію, запевняють, що виконують свою роботу, але хочу наголосити, що при аборті вони порушують клятву Гіппократа, першу заповідь медицини - "Не нашкодь!". Та, зрештою, кожен - як лікар так і пацієнт - нестиме за дітовбивство відповідь. Ось чому дівчата, зробивши до заміжжя аборт, одружившись, часто не можуть народити дитину. Зазвичай вони переривають небажану вагітність, не повідомляючи батькам, більшість із яких, мабуть, заборонили б це робити.
Ось як описала свій похід на аборт одна із тисяч жінок:  "Коли завагітніла, була у відчаї, ненавиділа всіх, а насамперед... себе. У розпачі зібрала необхідні довідки та пішла туди, де роблять аборти. Вистояла величезну чергу серед таких як я жінок-убивць. Мені зробили укол, тому болю не відчувала. Коли ж встала із крісла, побачила щось на зразок каструлі, в якій були шматки м'яса, згустки крові, крихітні ніжки та скалки розчавленої голівки. Безумовно, то була моя дитинка, яку через мою згоду жорстоко і безжально розшматували, одним словом, вбили! Тоді було лише одне бажання - якнайшвидше покинути це приміщення. Мені тривалий час не давало спокою сумління, відтак депресія, та тяжкі хвороби."
Безумовно, почувши таку жахливу розповідь, хочеться волати:
 "Жінки, не вбивайте своїх дітей. Най буде вас троє, четверо і навіть п'ятеро донечок і синів. І як Господь нагодував п'ятьма буханцями безліч людей, так і Вас не залишить напризволяще. Аборт же ж відіб'ється не лише на Вашому здоров'ї , але й на здоров'ї Ваших дітей, онуків. І не дивуйтесь, якщо після цієї операції розпалась Ваша сім'я, почала прогресувати тяжка хвороба або трапилось нещастя. Це - наслідок дітовбивства! Адже щасливу сім'ю та матеріальне багатство неможливо побудувати на крові. Не потьмарюйте свою совість, не беріть на душу таких гріхів, а тим, котрі здійснили цю помилку і прагне виправитись, необхідно покаятись у скоєному. Ненароджені діти - це загублене Вами сімейне щастя."  

Немає коментарів:

Дописати коментар